Спеціальне водокористування. Пояснення експерта.

Як стало відомо від наших читачів, для багатьох суб’єктів господарювання тема законодавчого регулювання водокористування виявилася актуальною, а саме: при необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування, та пов’язаною з цим процесом розробкою проекту Індивідуальних балансових норм водоспоживання та водовідведення (далі ІБН).

Ретельно розберемося у «витоках»  і «джерелах» цього питання.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Як у кожній цивілізованій державі, в Україні сформовано досить якісне і зрозуміле правове поле щодо водокористування. Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Водний кодекс, прийнятий у 1995 році Верховною Радою України, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприяє формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об’єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно ст.48 Водного кодексу України,  спеціальне водокористування  (спецводокористування) — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами для задоволення питних потреб населення, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, в якому затверджуються ліміти (граничні обсяги) забору води, ліміти використання води та ліміти скидання забруднюючих речовин.

Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування визначений Постановою Кабінета Міністрів України від 13.03.2002р. № 321 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування» у відповідності із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Дозволи видаються на підставі заявки юридичної або фізичної особи з обґрунтуванням потреби у воді.

Дозволи на спецводокористування видаються у разі використання води водних об’єктів:

• загальнодержавного значення — облдержадміністраціями;
• місцевого значення — органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із облдержадміністрацією.

Дозволи видаються органами протягом тридцяти календарних днів з дня подання в установленому порядку заявки.

Згідно ст. 5 Водного кодексу України, до водних об’єктів загальнодержавного значення належать:

• внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів;
• підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
• поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
• водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об’єктів місцевого значення належать:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;
• підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Видача дозволів на спеціальне водокористування погоджується:

• у разі використання поверхневих вод — з Держводагентством;
• у разі використання підземних вод — з Держгеонадрами;
• у разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, — з МОЗ.

Щодо термінів спеціального водокористування, то після прийняття Закону України №1472-VIII від 14.07.2016 існує протиріччя між ст.50 Водного кодексу України та п.6 Постановки КМУ від 13.03.2002р. № 321.

Згідно п.6 Постановки КМУ від 13.03.2002р. № 321, спеціальне водокористування може бути:

• короткотерміновим (до 3 років) — у разі скидання водокористувачем забруднюючих речовин у водні об’єкти в обсягах, що перевищують граничнодопустимі;
• довготерміновим (від 3 до 25 років) — в усіх інших випадках.

Згідно ст.50 Водного кодексу України, спеціальне водокористування може бути:

• короткотерміновим (на 3 роки) — у разі скидання водокористувачем забруднюючих речовин у водні об’єкти в обсягах, що перевищують граничнодопустимі;
• довготерміновим (від 3 до 25 років) — в усіх інших випадках.

У разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл.

До заявки на отримання дозволу на спеціальне водокористування розробляється пояснювальна записка із додатками відповідно чинного законодавства.

До переліку необхідної документації для отримання дозволу на спеціальне водокористування відносяться:

• проекти гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти,
• індивідуальні балансові норми водоспоживання та водовідведення,
• індивідуальні технологічні нормативи використання питної води,
• заходи щодо скорочення обсягів водоспоживання та водовідведення,
• заходи щодо попередження утворення забруднень стічних вод та рішень щодо очищення стічних вод.

Індивідуальні балансові норми водоспоживання та водовідведення розрабляються з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування, у відповідності з наступною законодавчо-нормативною базою:

• Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
• Водний кодекс України
• Методика розробки технологічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарств України / Держбуд України, Державний інститут житлово-комунального господарства, 1998
• Методические указания по разработке норм и нормативов водопотребления и водоотведения с учетом качества потребляемой и отводимой воды в промышленности, 1979
• ДБН «В.2.5-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація» та ін.

Індивідуальні балансові норми водоспоживання та водовідведення призначені для:

• визначення планової потреби у воді на підприємстві-водокористувачі;
• встановлення лімітів забору та використання вод, скидання зворотних вод;
• проектування систем водопостачання та каналізації;
• контроля за використанням води та скидами підприємств.

Щодо трактувань норм.

Норма водоспоживання — гранично припустима кількість води потрібної якості для виробництва одиниці продукції встановленої якості в певних організаційно-технічних умовах.

Норма водовідведення — гранично припустима кількість стічних вод певної встановленої якості, які утворюються при виробництві одиниці продукції встановленої якості в певних умовах. Норма водовідведення визначається нормою водоспоживання, величиною незворотного водоспоживання та незворотних втрат у виробництві.

Вартість наших робіт буде визначена кошторисом за результатами аудиту водного господарства замовника. Відповідний аудит проводиться протягом п’яти робочих днів.

Кадровий потенціал наших експертів забезпечує організаційну спроможність виконання послуг.

Директор Інституту проектування та експертизи будівництва,

Тютюнник Сергій Валерійович.

 

Наші інформаційні канали:

Facebook група ??ВІСНИК ЗАБУДОВНИКА

Viber канал ??ВІСНИК ЗАБУДОВНИКА

Telegram канал ??ВІСНИК ЗАБУДОВНИКА