Необхідність удосконалення законодавства із реконструкції застарілого житлового фонду
З метою вирішення низки проблем, пов’язаних зі «старінням» житлового та нежитлового фондів України (збільшення ступеня зносу будівель і споруд), прийнято Закон України від 22 грудня 2006 року № 525-V «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», який першочергово спрямований на врегулювання питання, пов’язаного із порядком надання нового житла, фізичним особам, які мешкають в будинках призначених до зносу, зокрема, аварійних, та в якому відображено, зокрема, механізм компенсації власникам жилих (нежилих) приміщень, земельних ділянок та іншого майна, відчуженого під час комплексної реконструкції кварталів застарілого житлового фонду; визначено коло осіб, що мають виключне право на компенсацію при відчуженні майна.
Крім цього, прийнято Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки (Закон України
від 24.06.2004 № 1869-IV). Здійснення заходів цієї Програми передбачалося, зокрема, у такий сфері як утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, у тому числі проведення реконструкції застарілого житлового фонду. Одним із основних завдань Програми було формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду із залученням інвесторів-забудовників на конкурсних засадах. Кошти державного бюджету мали спрямовуватися на фінансування заходів щодо реалізації інвестиційних проектів з реконструкції та капітального ремонту житлового фонду, систем централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення.
Наразі зазначена Програма не продовжена, а норми вказаного Закону на практиці виявилися недієвими, в основному через відсутність державного фінансування.
Однак проблема реконструкції кварталів застарілого житлового фонду та її соціальних аспектів незникла і наявна у всіх регіонах України.
Квартал застарілого житлового фонду – це територія щільної забудови в межах якої здійснюється заміна, реконструкція застарілого житлового фонду та такого, що прирівнюється до застарілого.
В Україні наявна велика кількість об’єктів житлового фонду, граничний строк експлуатації яких закінчився або збігає. Загальна площа застарілого житлового фонду за даними Державної служби статистики (станом на 01 січня 2017 року) складає 4,33 млн. м3.
Наразі згідно зі статистичними даними, отриманими від органів місцевого самоврядування у 2019 році, на території України налічується 30380 багатоквартирних житлових будинків віднесених до застарілого житлового фонду, а саме:
збудованих включно до 1919 року – 7646 (58 визнані аварійними);
збудованих у період з 1920-1953 роки – 9693 (45 визнані аварійними);
збудовані у період з 1954-1969 роки – 7192 (40 визнані аварійними);
збудовані у період з 1970-1989 роки – 5364 (24 визнані аварійними);
збудовані у період з 1990-2010 роки – 785.
Продовження експлуатації таких будинків несе в собі не тільки некомфортне існування мешканців таких об’єктів, а й пряму загрозу для їх життєвого середовища. Саме такі квартали (мікрорайони) є об’єктом реконструкції і інвестування.
В Україні практично відсутній досвід реалізації проектів оновлення кварталів застарілого житлового фонду. Слід констатувати, що будівництво в таких районах потребує вирішення комплексу питань, пов’язаних із проведенням реконструкції кварталів застарілого житлового фонду.
Таким чином, виникла необхідність удосконалення суспільних відносин, пов’язаних із реконструкцією кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду.
